Кожній людині знайоме печіння, відчуття стороннього тіла в очах, їх втоми та почервоніння. Але інколи ці симптоми стають хронічними і значно знижують якість життя.
В цьому матеріалі ми поговоримо про те, що таке синдром сухого ока, через які фактори він виникає, якими симптомами супроводжується і як його лікувати.
Синдром сухого ока – це хронічна багатофакторна хвороба, при якій порушується функціональність слізної плівки, відбувається запалення поверхні ока, що призводить до дискомфорту і зниження зору.
Зазвичай слізна плівка є однорідною і стабільною. Вона захищає рогівку і кон’юнктиву від механічних пошкоджень.
Синдром сухого ока виникає внаслідок недостатнього продукування сльози або зміни її складу. В результаті вона не може виконувати свою роботу і людина відчуває суттєвий дискомфорт.
Причини виникнення синдрому сухого ока
Цей синдром може виникати через зовнішні чинники або певні захворювання.
Із зовнішніх чинників, які часто стають причиною виникнення синдрому можна виділити
- вітер;
- дія хімічних речовин;
- дим;
- тривале сидіння перед комп’ютером, телевізором, гаджетами;
- неправильний вибір або використання контактних лінз;
- тривалий прийом медикаментів (антигістамінних, оральних контрацептивів, офтальмологічних ліків та ін.);
- зменшення кліпання через функціональні фактори.
Також синдром може супроводжувати деякі захворювання:
- дисфункція слізних залоз;
- гормональні розлади;
- синдроми Шегрена, Фелті;
- хронічний кон’юнктивіт;
- рубці на тканинах ока;
- нейропаралітичний кератит;
- хірургічні операції на очах;
- алергічні реакції в зоні повік і очей;
- дефіцит вітамінів (особливо вітаміну А).
Класифікація та форми захворювання
За формою захворювання розрізняють:
- водну недостатність – зменшується кількість слізної рідини;
- ліпідну недостатність – слізна рідина надто швидко випаровується через порушення роботи мейбомієвих залоз;
- муцинова недостатність – через брак муцину слізна рідина не може рівномірно розподілитись по поверхні ока через що виникають сухі зони;
- комбіновану. Зустрічається найчастіше.
За ступенями тяжкості синдром сухого ока може бути:
- легким – нормальний або підвищений рівень слізної рідини;
- середнім – рівень слізної рідини нижче за норму, виникає відчуття «піску в очах»;
- тяжким – розвивається запалення, виникає біль, помутніння зору, почервоніння;
- особливо тяжким – можуть виникати тяжкі запалення рогівки, кон’юнктиви та повік аж до утворення виразок.
Симптоми та можливі ускладнення
Основні симптоми синдрому сухого ока:
- почервоніння очей;
- швидка стомлюваність;
- відчуття печіння і різі, стороннього тіла у очах;
- сльозотеча;
- розпливчатість зору;
- чутливість до світла;
- розширені судини;
- скупчення слизового секрету.
Найбільш виражено пацієнти відчувають симптоми ввечері, після значних навантажень, під час перебування у запиленій кімнаті, під час вітряної погоди та морозу.
За відсутності лікування цей синдром може призвести до розвитку важких і небезпечних ускладнень:
- кератиту;
- кератокон’юктивіту;
- ерозії рогівки;
- незмикання щілини ока;
- втрата зору;
- перфорації рогівки.
Діагностика синдрому сухого ока
Лікування синдрому сухого ока починається із професійної діагностики зору. Офтальмолог проводить опитування і огляд, оцінює частоту кліпання. Потім проводиться біомікроскопія ока.
Детальна діагностика може включати наступні обстеження:
- мейбографію;
- тіаскопію;
- кристалографію сльози;
- тест Ширмер;
- аналіз осмолярності сльози та ін.
Важливо!
Тільки у Черкаському центрі зору за допомогою новітнього обладнання можна зробити цифрову мейбографію та автоматичне визначення часу розриву слізної плівки (TBUT).
Методи лікування сухого ока
Зважаючи на суттєвий дискомфорт, який викликає це захворювання, пацієнтів цікавить як позбутися синдрому сухого ока. Першочергово терапія орієнтована на усунення факторів, що викликали ССО, зволоження ока, покращення якості слізної рідини, усунення порушень структури рогівки та кон’юнктиви. Також часто лікування супроводжується лікуванням супутніх станів, наприклад, хронічного блефариту, або мейбомеїту.
Для зволоження ока призначають зволожувальні ліки (гелі або краплі). Якщо присутні порушення рогівки лікар може призначити метаболічні препарати, ліки для прискорення регенерації рогівки та ін.
Досить часто при розвинених стадіях процесу призначають IPL-терапію або Jet-Plasma. Це апаратні методи лікування, спрямовані на покращення функції мейбомієвих залоз.
У складиних випадках можуть призначатися препарати-цитостатики у формі крапель. Вони мають тривалу дію, але і деякі недоліки і побічні дії.
У надважких станах може бути призначена хірургічна операція для обмеження відтоку і випаровування сліз, збільшення притоку сліз, або корекцію ускладнень.
Для людей із синдромом сухого ока лікування включає обов’язкову корекцію дієти. Вона має бути повноцінною, збалансованою, включати вітаміни А, В2, С, Е, D, кальцій, селен, Омега-3, цинк. Також необхідно постійно підтримувати водний баланс організму.
Скільки часу лікується синдром сухого ока?
Строк терапії залежить від ступеня захворювання і наявності ускладнень. За легкої форми буде достатньо використання крапель під час загострення симптомів. У складних випадках може бути призначена комплексна тривала терапія.
Чи лікується синдром сухого ока?
Цей синдром є хронічним, тож після терапії важливо дотримуватися правил профілактики та уникати факторів, що можуть спричинити загострення синдрому.
Синдром сухого ока – це поширене захворювання, що значно знижує якість життя людини. Вчасна діагностика і професійне лікування допоможе ефективно усунути симптоми, уникнути ускладнень і повернутися до комфортного життя.
